Москва фінансувала діяльність, яка підтверджувала необхідність закону, що прирівнював російську мову в Україні до державної. Профінансовані Росією заходи спрямувалися на лише на українську аудиторію, а і на міжнародні інституції.
Про це йдеться в розслідуванні видання «Схеми».
Гранти, які популяризували згаданий мовний закон, надавала російська державна організація «Правфонд». Важливо, що фінансування почалося до того, як законопроєкт схвалив український парламент, і продовжилося після.
Гранти від російського «Правфонду» спрямовували на публічні заходи, статті в медіа та друковані матеріали для української громадськості та міжнародних інституцій. Метою деяких заходів був «політичний тиск на українську владу».
Закон, співавторами якого були тодішні депутати Верховної Раді від «Партії регіонів» Сергій Ківалов та Вадим Колесніченко, було ухвалено у липні 2012 року. Перший грант від російського «Правфонду» надійшов за пів року до цього.
Скільки коштів отримали
Заявку на грант 1,9 мільйона рублів (близько 65 тисяч доларів на той час) подав Вадим Колесніченко. Гроші планувалося використати на написання, друк та поширення звіту, який доводить, що Україна порушує взяті на себе міжнародні зобов’язання.
Йдеться нібито про невиконання «Європейської хартії з регіональних мов», яку Україна ратифікувала у 2006 році. Згаданий документ захищає мови, що опинилися під загрозою зникнення. Серед таких в Україні на той час була й російська, допоки у 2025 році Верховна Рада не виключила її з цього переліку.
Мовний закон «Ківалова-Колесніченка» саме спирався на цю хартію як на інструмент популяризації російської в Україні, зазначили опитані журналістами науковці.
«Він був прописаний так, що насправді російську мову можна було вживати не поряд з українською мовою, а замість української мови», – пояснив дослідник мовної політики Володимир Кулик.
«Правфонд» затвердив заявку Колесніченка та надав 1,2 мільйона рублів (майже 41 тисячу доларів) – трохи менше від запитуваної суми.
Звіт під диктовку з Москви
Отримані кошти спрямували на виготовлення та поширення звіту у форматі книги, написаного двома мовами: української і англійською.
Водночас з фінансами Російська Федерація надавала вказівки, що саме має бути «громадському звіті» для Ради Європи. Окрім того розглядалась можливість залучення Міністерства закордонних справ РФ до перекладу документа англійською мовою. В одному зі своїх листів Колесніченко прямо вказує мету “громадського звіту” – політичний тиск на українську владу.
У документі, зокрема, йшлося про відсутність для російської мови квот на радіо- та телемовлення та брак російськомовних шкіл.
У 2013 році, коли мовний закон набрав чинності, Колесніченко отримав від «Правфонду» ще понад два мільйони рублів (близько 65 тисяч доларів). Ці кошти спрямували на видання брошури, яка роз’яснювала «російським співвітчизникам» в Україні, як використовувати російську у діловодстві, судах та освіті замість української.
Поширювати брошуру планували серед працівників державних органів України та в міжнародних організаціях.
Україна кілька років намагалася позбавитися «закону Ківалова Колесніченка». Перша спроба відбулася після втечі Віктора Януковича до Росії – Верховна Рада України у лютому 2014 проголосувала за скасування цього закону. Однак тодішній в.о. президента Олександр Турчинов не підписав це рішення.
У 2018 році Конституційний суд визнав «закон Ківалова-Колесніченка» неконституційним.
