З Америки лунають заяви щодо можливості створення буферної зони на лінії фронту в Україні. Ініціатива викликала занепокоєння та навіть обурення з боку українських військових та політиків.
Що пропонують у Штатах та чому цей варіант є ризикованим для України – читайте у матеріалі Politnews.
Що таке Корейський сценарій
Після завершення Другої світової війни США та Радянський Союз домовилися про поділ Корейського півострова вздовж 38-ї паралелі. Поділ планувався лише як тимчасовий захід, але жодна зі сторін не мала наміру поступатись, оскільки хотіла встановити власний контроль над усією територією Кореї.
На початку осені 1950-го війська Північної Кореї, заручившись підтримкою тоталітарних союзників, змусили сили Південної Кореї та Організації Об’єднаних Націй (ООН) відступити на південь – до району Пусана. Під час контрнаступу Сеулу та військам ООН вдалося відтіснити комуністичні сили за межі 38-ї паралелі – майже до самого китайського кордону.
Ані Пекін, ані Москва не хотіли миритися з тим, що можуть втратити свого сателіта й вирішили посилити підтримку Північній Кореї. У Вашингтоні знали про військову допомогу, яку надавав Радянський Союз, але, щоб не допустити ядерної ескалації, вирішили не відповідати на це.
Зрештою бойові дії завершилися практично на тій самій лінії, де і розпочалися, з невеликими змінами. Попри те, що угоду про перемир’я підписували як тимчасову, вона залишається чинною й досі.
Завдяки підтримці з боку Штатів Південна Корея з часом перетворилася на країну з потужною економікою та високим рівнем технологічного розвитку. Останніми роками Сеул інвестує у розвиток власного військово-промислового комплексу (ВПК) та займається експортом зброї й техніки за кордон.
Тим часом Північна Корея залишається однією з найжорстокіших диктатур у світі. Там можна потрапити до в’язниці навіть за перегляд південнокорейського фільму.
Що пропонують Україні
Ідею створення 30-кілометрової демілітаризованої зони в Україні як можливого кроку до припинення війни, озвучив нещодавно спеціальний представник президента США Дональда Трампа Кіт Келлог. Як він пояснив, можливим варіантом могло б стати припинення вогню “на місці”, під час якого кожна зі сторін зберігала б контроль над територіями, які наразі утримує. Але при цьому обидві сторони повинні відійти на 15 км від лінії фронту.
Контролювати демілітаризовану зону могла б військова місія “коаліції рішучих”, до якої увійшли б Франція, Британія, Німеччина та інші європейські країни.
Спецпредставник Трампа також висловив думку, що припинення вогню на 30 днів може стати ключовим етапом в цьому сценарії. Якщо вдасться зберегти режим припинення вогню – “тишу” можна буде продовжити.
Щодо питання повернення тимчасово окупованих територій під контроль Києва, Келлог підкреслив, що це одна з тих ситуацій, які можуть змінюватися з часом. Як приклад він нагадав балтійські країни після завершення Другої світової війни, а також об’єднання Німеччини.
Як реагують в Україні
8 травня головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський провів онлайн-розмову з головою Військового комітету Європейського союзу (ЄС) генералом Робертом Брігером. Під час переговорів він зазначив, що Україна сьогодні розглядає всі можливі варіанти досягнення миру, однак Росія блокує ключову вимогу – запровадження 30-денного режиму припинення вогню.
Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк, коментуючи заяву Келлога, в коментарі РБК-Україна заявив, що головна проблема ініціативи полягає не в готовності, або ж неготовності України, а в тому, що Російська Федерація категорично не планує припиняти війну, що відкрито визнає й Келлог. У зв’язку з цим виникає питання: хто ж насправді блокує мирні ініціативи та переговори, а також якими мають бути подальші дії.
Подоляк зазначив, що у разі, якщо Захід вирішить відвернутися від врегулювання війни, це фактично означатиме знищення власної ж глобальної репутації. Щоб не допустити цього – постане необхідність ухвалення конкретних рішень. З урахуванням психотипу Трампа, ці рішення можуть розпочатися вже найближчим часом.
Позиція Зеленського
Президент Володимир Зеленський, зі свого боку, наголосив, що ініціатива щодо створення демілітаризованої зони може становити серйозну загрозу, оскільки здатна призвести до втрати контролю над окремими містами. За його словами, обговорення цієї теми йому доводилося чути від представників різних структур та розвідок. Водночас на офіційному рівні такі пропозиції Україні не надходили.
“Це залежить від формату моніторингу. Питання демілітаризованої зони в обидва боки – а чому по 15?.. І з якої лінії ми будемо рахувати, з кордону, з якої контактної лінії”, – заявив президент.
Він нагадав, що ракети раніше по Україні запускалися, зокрема, і з території Білорусі. Виходячи з цієї логіки демілітаризовану зону потрібно було б створювати також на 15 км вглиб білоруської території. Крім того, дальність дії сучасної артилерії та безпілотників значно перевищує 15 км. Навіть у разі реалізації ініціативи виникає питання, що робити з Херсоном. Якщо українські сили будуть змушені покинути місто, це означатиме втрату контролю над ним. Аналогічна ситуація стосуватиметься також Покровська й інших населених пунктів, що розташовані неподалік від лінії фронту.
“Якщо після того погодитись на буферну зону і відійти на 15 кілометрів, то такі міста як Херсон, Харків і Суми, у всіх буде начебто мир, а у них буде продовжуватись війна. Тому що до них буде долітати артилерія. Тому про це передчасно говорити”, – зауважив він.
Які перспективи
Виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло в інтерв’ю “Новинам Приазов’я” зазначив, що у випадку відведення військ від лінії фронту необхідно враховувати нинішній формат бойових дій, який суттєво змінився протягом останніх років. Якщо раніше головну роль відігравали артилерія та міномети, то тепер українські бійці намагаються віддалятися від позицій ворога, формуючи дистанцію від 8 до 15 км. Це дозволяє фіксувати пересування окупаційних підрозділів здалеку та дає можливість для їх ураження мінометним та артилерійським вогнем, а також FPV-дронами. Лише у січні 67% випадків знищення ворожої бронетехніки було здійснено саме безпілотними літальними апаратами (БпЛА).
Жмайло також зазначив, що дистанція дозволяє українським бійцям укріплювати свої позиції, встановлювати загородження з колючого дроту та мінувати територію, щоб стримувати поступове просування російських військ. Водночас у деяких районах це реалізувати неможливо – зокрема, там, де тривають міські бої.
Досвід АТО
За словами експерта, створення 30-кілометрової демілітаризованої зони може передбачати насамперед відведення важкого озброєння, як це вже було під час Антитерористичної операції (АТО). Втім, варто враховувати досвід з цього питання, який раніше вже отримала Україна, коли розведення сил здійснювалось, наприклад, в районі Золотого-4. Це відбувалося в межах виконання “Мінська-2”. Зрештою ці заходи не принесли суттєвого результату. Нині ж Вашингтон імовірно покладає надію на те, що Росія дотримуватиметься обіцянок, але, як вважає Жмайло, Кремль обов’язково їх порушить.
Водночас експерт припустив, що українські бійці, силові структури та представники влади можуть тимчасово покинути населені пункти, які повністю знищені. У населених пунктах, де люди продовжують жити, присутність українських воїнів повинна зберігатися. Ба більше, на цих територіях військові мають перебувати у достатній кількості для забезпечення необхідної оборони. Мова не йде про сили, які здатні наступати або ж змінювати лінію фронту, але про контингент, який гарантуватиме безпеку.
Він також підкреслив, що створення демілітаризованої зони сьогодні виглядає як віддалена перспектива. Причиною цього є поведінка Кремля, який демонструє небажання приймати мирні ініціативи з боку Вашингтона. Водночас Київ має демонструвати конструктивну позицію, не поступаючись при цьому власними національними інтересами.
Перерва на кілька років
Військовий оглядач Богдан Мирошников також вважає, що створення демілітаризованої зони є неприйнятним варіантом для України. Подібне рішення стане “перервою на кілька років” для Росії, яка за цей час зможе відновити свої сили, а згодом знову розпочати агресію.
Мирошников зауважив, що Україна вже має відповідний досвід і, зважаючи на це, не може погоджуватися ні на демілітаризацію, ні на замороження лінії фронту. За його словами, нова адміністрація США, ймовірно, ще довго буде переглядати власні підходи, однак зрештою дійде висновку, що Україні необхідно надавати більше підтримки. Такі війни, за словами експерта, завершуються лише на полі бою, а не шляхом заморожування.
Він також додав, що під час такого сценарію, в разі нового наступу з боку Росії, війська ворога зможуть швидко пройти через будь-яку демілітаризовану зону, оскільки вона передбачатиме повну відсутність військових підрозділів, техніки, укріплень, мінних загороджень, спостережних постів і засад. У разі наступу окупанти зможуть пройти її буквально за пів години, не зустрівши жодного спротиву.
Загроза безпеці
Експерт також нагадав про попередній досвід з часів АТО, коли Україна дотримувалась домовленостей, а Росія – ні. Тоді ж місію Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) допустили лише до українських позицій. Доступ до російських був заблокований. Він впевнений, що в майбутньому ситуація виявиться аналогічною, оскільки Росія не пускатиме міжнародних спостерігачів на тимчасово окуповані території. У зв’язку з цим ініціатива є не лише небезпечно, а й технічно неможливою.
Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко, своєю чергою, підкреслив, що реалізація ідеї демілітаризованої зони потребуватиме не лише відведення військ на глибину 15 кілометрів у тил, але й бронетехніки. Останню ж доведеться відвести на додаткові 10-15 кілометрів, щоб створити простір шириною до 45 кілометрів.
Ця ситуація становитиме загрозу для національної безпеки країни, оскільки наявність незахищених територій дозволить ворогу легко просунутись вглиб. У тому числі експерт звернув увагу й на те, що росіяни не бажають створювати демілітаризовану зону у Курській та Бєлгородській областях. Це, своєю чергою, вкотре підтверджує однобічність таких ініціатив.
