Зв'язок з нами

Новий контракт на транзит газу в 2020-2024 роках: здобутки та перспективи

Новий контракт на транзит газу в 2020-2024 роках: здобутки та перспективи

Новий контракт на транзит газу в 2020-2024 роках: здобутки та перспективи

Новий транзитний контракт на 2020-2024 роки Україна та РФ підписали наприкінці 2019 року. Попри очікуване падіння надходжень за транзит в умовах активного розвитку нових транзитних шляхів РФ, він гарантував транзит через українську газотранспортну систему (ГТС) й закріпив низку вигідних для нашої країни положень.

Основними з цих положень є фіксація мінімальних обсягів транзиту газу за принципом «качай або плати» й відсутність прив’язки до умов обов’язкової закупівлі Україною газу в РФ.

Водночас підготовча робота для укладення цього контракту сприяла вирішенню низки проблем енергетичного сектору, які нагромадилися протягом попередніх роки. Передусім це стосувалося лібералізації газового ринку України та можливості надання українською ГТС нових послуг. Останнє разом із виконанням окремих положень контракту забезпечило прямі вигоди України в розмірі близько 0.5 млрд дол. за 2020 рік. Про це повідомляє Нацбанк у квітневому інфляційному звіті.

Водночас подальші перспективи української газотранспортної системи залежатимуть від її оптимізації відповідно до вимог ринку, пошуку додаткових джерел завантаження та нарощування власного видобутку газу.

Складні взаємовідносини України та РФ в газовій сфері

Висока енергомісткість економіки України – давня закореніла проблема. І хоча цей показник з середини 1990-х років має стійку тенденцію до зниження, він залишається одним з найвищих у світі.

Згідно з даними Світового банку, для виробництва однієї одиниці продукції Україна витрачає в тричі більше енергії, ніж сусідня Польща. Це не лише позначається на конкурентоспроможності українських товарів, а також обумовлює енергозалежність країни умовах недостатньої забезпеченості внутрішніми енергетичними ресурсами.

Навіть під час значного падіння економіки в 90-тих імпорт природного газу сягав 60-70 млрд м3 на рік. Реформування енергетичного та житлово-комунального секторів затягувалося. Задля здешевлення імпорту газу Україна в перемовинах з РФ, головним на той час постачальником енергоресурсів, йшла на політичні поступки: від надання преференцій окремим компаніям до призупинення наприкінці 2013 року підготовки до підписання угоди про асоціацію з ЄС та подовження термінів перебування частини чорноморського флоту РФ в АР Крим, що згодом значно полегшило його анексію.

Новий контракт на транзит газу в 2020-2024 роках: здобутки та перспективи

Рисунок 1 –  Фізичні обсяги та ціна імпорту природного газу

Джерело: НБУ.

Апогеєм посилення тиску з боку РФ було підписання у 2009 році десятирічного контракту на постачання та транзит газу. За його умовами цього контракту ціна газу для України вже у 2010 році сягнула європейського рівня, а невдовзі значно перевищила. Натомість «Газпром» систематично не виконував контрактних зобов’язань, зокрема щодо обсягів транзиту. Згідно з оцінками НАК «Нафтогаз України» збитки від реалізації цього контракту становили 32.1 млрд дол.

Формування підґрунтя під перемовини 2019 року

У 2014 році Україна започаткувала амбітну й широкомасштабну реформу енергетичного сектору з метою адаптації до вимог Третього енергетичного пакета та виконання зобов’язань в межах Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Ключовими її елементами протягом 2014-2019 років були: організація реверсних постачань з Європи, яка дала змогу в кінці 2015 року відмовитися від російського газу та накопичити напередодні переговорів у 2019 році істотні запаси газу (близько 22 млрд м3 ); лібералізація ринку газу, що дало змогу ліквідувати квазіфіскальний дефіцит «Нафтогазу» та сприяло переходу до RAB-тарифів на транзит газу й спрощенню доступу на ринок приватних компаній; анбандлінг «Нафтогазу» шляхом відокремлення діяльності з транспортування газу та передачі її незалежній компанії ТОВ «Оператор ГТС України» (ОГТСУ), що функціонує згідно із законодавством ЄС; відкриття на базі українських ПСГ у 2017 році «митного складу» та поступова модернізація ГТС.

Крім того, позицію України в майбутньому переговорному процесі посилили санкції проти енергетичної політики країни-агресора з боку міжнародної спільноти. Зокрема, наприкінці 2019 року США запровадили санкції проти будівництва обхідних російських газогонів «Північний потік-2» та «Турецький потік», а ЄС обмежив право «Газпрому» на використання газогону OPAL.

Ключові умови нового транзитного контракту

П’ятирічний контракт на транзит російського газу з можливістю його пролонгації ще на 10 років було укладено 30 грудня 2019 року. Одним із ключових його здобутків стала фіксація мінімальних обсягів транзиту газу за принципом «качай або плати» – 65 млрд м3 у 2020 році та 40 млрд м3 протягом 2021–2024 років.

Таким чином, «Газпром» зобов’язався протягом п’яти років оплатити транзит 225 млрд м3 газу, що за оцінками гарантує Україні 7.2 млрд дол. транзитних надходжень. Контрактом також передбачено можливість додаткового бронювання транзитних потужностей зі застосуванням підвищуючих коефіцієнтів.

Уперше в історії цей контракт не передбачав прив’язки до обов’язкової закупівлі Україною газу в РФ. Сторонами також було укладено мирову угоду, яка включала положення щодо сплати «Газпромом» 2.92 млрд дол. за рішенням Стокгольмського арбітражу та взаємного відкликання всіх судових позовів щодо попереднього контракту, рішення за якими не прийнято.

Вигоди від нового транзитного контракту у 2020 році

Протягом 2020 року ОГТСУ до Європи транзитував 55.8 млрд м3 російського газу (на 38% менше, ніж у 2019 році). Причинами такого звуження транзиту були нижчий попит на газ через пандемію, значні запаси в європейських сховищах, у тому числі через теплу зиму минулого року, та запуск нових обхідних газопроводів.

Однак, згідно з положеннями контракту Україна отримала 2.1 млрд дол. за послуги транзиту, що лише на 21% менше, ніж у 2019 році. Таким чином, вигода України від реалізації принципу «качай або плати» становила близько 300 млн дол. Також через підвищення попиту та цін на газ у ЄС наприкінці 2020 року «Газпром» у IV кварталі забронював додаткові транзитні потужності та сплатив за них ще 30 млн дол. У процесі анбандлінгу ОГТСУ уклав з операторами ГТС сусідніх країн низку прямих міжоператорських угод.

В умовах дії нового транзитного контракту це дало змогу надавати учасникам ринку нові види послуг, а саме віртуальний реверс та шорт-хол, який можна використовувати в режимі «митного складу», тобто зберігання газу в сховищах України без сплати митних платежів. У результаті 45% загального обсягу транспортування газу з ЄС в Україну (близько 7.2 млрд м3) було здійснено шляхом віртуального реверсу.

За оцінками, економія на віртуальному реверсі становить близько 20 дол./тис. м3, відтак його використання дало змогу клієнтам ОГТСУ зекономити близько 143 млн дол. Послуга шорт-хол також мала попит на тлі низьких цін на газ та наповненості ПСГ у країнах ЄС.

Протягом 2020 року 60% загального обсягу надходжень газу в «митний склад» (або 6.1 млрд м3) було здійснене в межах цієї послуги. Загалом надходження від транзиту газу в рамках послуги шорт-хол протягом 2020 року становили близько 25 млн. дол. Крім того, користувачі послуги шорт-хол також оплатили зберігання газу в українських ПСГ на суму близько 50 млн дол. США. Таким чином, загальні вигоди від нового транзитного контракту у 2020 році становили близько 0.5 млрд дол., що дещо пом’якшило втрати від очікуваного зниження транзиту газу.

Новий контракт на транзит газу в 2020-2024 роках: здобутки та перспективи

Рисунок 2 – Вигоди від нового транзитного контракту у 2020 році, млн дол.

Джерело: НБУ.

Розширення спектру послуг ГТС не лише сприяло її подальшій інтеграції в енергосистему ЄС, а й забезпечило формування на початку 2021 року найбільших за останні 10 років запасів газу в ПСГ (23.5 млрд м3). Попри значну частку газу у власності нерезидентів (до 7.7 млрд м3 у режимі «митний» склад), його наявність сприяє посиленню енергетичної безпеки, оскільки газ іноземних трейдерів може бути реалізований на території України. Крім того, значні запаси газу позитивно впливають на технічний стан ГТС.

Подальші перспективи

З огляду на подальше зниження обсягів транзиту газу та завершення дії чинного контракту вже за чотири роки вкрай важливим для України залишається збереження нею статусу транзитера газу. Це буде залежати як від наявності джерел завантаження ГТС, так і від оптимізації витрат на її функціонування. В НБУ зазначають, вирішення цих завдань потребує реалізації низки заходів, а саме: 1) подальшої модернізації ГТС та розширення спектру її послуг (включно з транспортуванням СПГ та відновлюваних газів) з метою перетворення України на європейський газовий хаб; 2) забезпечення доступу до ГТС інших постачальників; 3) нарощування власного видобутку газу, що підвищить гнучкість ГТС.

Кроки, здійснені Україною у межах транзитного контракту 2019 року, є запорукою здійснення цих критично важливих кроків у майбутньому, зазначають в НБУ.

Джерело

Натисніть щоб коментувати

Залишити Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Головні новини тижня