Президент США Дональд Трамп 15 серпня зустрівся з російським диктатором Володимиром Путіним для обговорення повномасштабної війни в Україні. Місце зустрічі обрали неординарне, адже Аляска є американським напівексклавом, а раніше вона тривалий час перебувала під контролем Російської імперії.
Про те, як Аляска стала територію Штатів – у матеріалі Politnews.
Історія Російської Америки
Поява росіян на Алясці
Землі Російської Америки були відкриті європейцями в 1732 році, а активне освоєння розпочалося після 1741 року, коли тихоокеанське узбережжя Північної Америки досліджувала друга Камчатська експедиція під керівництвом Вітуса Беринга та Олексія Чирікова. На тлі “внутрішньої колонізації” російські купці дедалі частіше вирушали на нові землі у гонитві за хутром і морським бобром.
Зрештою агресивний промисел й жорстоке поводження з корінними жителями призвели до конфліктів з алеутами та тлінкітами. У 1763-1765 роках на Алеутських островах відбулося перше повстання місцевого населення, яке російські промисловці придушили.
У 1772-му на острові Уналашка було облаштовано перше постійне російське торговельне поселення, а влітку 1784 року експедиція купця Григорія Шеліхова на Алеутських островах заснувала селище Кадьяк. Процес колонізації супроводжувався масовими вбивствами.
Шеліхов, своєю чергою, відіграв ключову роль у розвитку торгівлі хутром через Сибір, а також у зміцненні впливу російських купців на американських землях. У 1799-му імператор Павло I погодив створення Російсько-американської компанії на основі промислів, якими володів вже покійний на той момент купець. Штаб-квартира компанії розташувалася в Петербурзі, а серед пайовиків опинилися й представники імператорської родини. Керівником призначили зятя Шеліхова Миколу Рязанова. Того ж року було також затверджено статут компанії, яке отримало від Російської імперії повноваження на управління та освоєння віддалених земель, що формально належали до Сибірського, а згодом Східно-Сибірського генерал-губернаторства.
Російсько-індіанська війна
Першим керівником Російсько-американської компанії став Олександр Баранов, який жорстокими методами засновував нові поселення та розширював промислову діяльність, що провокувало чергові конфлікти з місцевим населенням.
У 1802-1805 роках тривала Російсько-індіанська війна, яка завершилася неофіційним компромісом: місцеві племена не змогли витіснити росіян, але зберегли контроль над своїми мисливськими угіддями на материку та незалежність. Компанія, не підкоривши тлінкітів, усе ж змогла продовжити свою діяльність.
З часом чисельність російського населення в Алясці істотно не збільшувалася, оскільки уряд стримував міграцію з Центральної Росії до Сибіру та далі. Зокрема у 1821-му було запроваджено нові правила роботи Російсько-американської компанії, які значно обмежили свавілля її керівництва. Згідно з правилами:
- місцеві жителі Аляски підпорядковувались “загальним державним законам” й перебували “під їхнім заступництвом”;
- власність остров’ян визнавалася недоторканною;
- до служби в компанії дозволялося залучати лише половину чоловічого населення колонії віком від 18 до 50 років, яких необхідно було забезпечувати одягом, харчами, байдарками та винагородою за спійманих звірів;
- засновувати факторії на материку компанія могла виключно “за згодою місцевих жителів”.
Імператори двічі подовжували повноваження Російсько-американської компанії – у 1821 та 1841 роках. Водночас влада усвідомлювала, що у випадку конфлікту з Великою Британією колонію буде неможливо захистити.
У 1853-му генерал-губернатор Східного Сибіру Микола Муравйов-Амурський запропонував відмовитися від російських володінь у Північній Америці на користь Штатів.
Продаж Аляски США
У 1850-х роках Росія зазнала поразки в Кримській війні. Після цього імператор Олександр ІІ, опинившись у складному фінансовому становищі, у 1859 році ухвалив рішення продати Аляску. Пропозицію вирішили зробити саме Штатам, а не Канаді, хоча та була географічно ближчою й мала спільний кордон із цими землями. Такий крок був пов’язаний з тим, що в той період Канада залежала від Британії, проти якої Росія нещодавно воювала. Окрім цього, російська влада розраховувала, що Штати зможуть стати противагою британським планам у Тихоокеанському регіоні, де Лондон залишався головним конкурентом.
Зрештою продаж Аляски було відкладено через наближення Громадянської війни у США, але після її завершення державний секретар Вільям Сьюард погодив основні положення договору.
30 березня 1867 року Сьюард і російський дипломат Едуард Стекль підписали угоду про продаж Аляски за 7,2 мільйона доларів. Офіційно територія перейшла до США 18 жовтня того ж року: було спущено російський прапор, виведено війська, а росіянам надали можливість отримати американське громадянство.
Розквіт Аляски
У XIX столітті критики називали придбання Аляски “дурістю Сьюарда” та “садом білих ведмедів Ендрю Джонсона”. Проте в 1890-х роках у цьому регіоні виявили значні поклади золота, що спричинило золоту лихоманку, а сама Аляска отримала назву “ворота до золотих копалень Клондайку”.
Стратегічну ж важливість нового штату остаточно усвідомили під час Другої світової війни. На Алясці проходили підготовку радянські льотчики, а в межах ленд-лізу до СРСР за маршрутом Аляска – Сибір передали 8 тисяч американських літаків. Також було збудовано першу континентальну автомагістраль, що з’єднала Аляску з рештою Північної Америки, оскільки до того потрапити туди можна було лише морем або повітрям. Згодом у регіоні проклали телефонні лінії, нафтопроводи, залізниці та збудували сотні військових об’єктів.
Нині Аляска має важливе значення для стратегічних операцій Штатів. Віддалене розташування дозволяє проводити країні ядерні випробування: підземні тести відбулися у 1965, 1969 та 1971 роках. Через близькість до Росії з часів Холодної війни розміщені там протиракетні системи та патрулі.
З території штату надходять близько 25% нафти та понад половина морепродуктів, що споживаються в Америці. На Алясці також видобувають зріджений природний газ і рідкісноземельні метали.
