Перемога Кароля Навроцького на президентських виборах у Польщі розпочинає новий етап як у внутрішньополітичному житті країни, так і на міжнародній арені. Для України цей результат голосування, ймовірно, означатиме появу нових викликів у двосторонніх відносинах.
Що відомо про Навроцього та чого очікувати Україні – в матеріалі Politnews.
Вибори в Польщі 2025
1 червня в Польщі відбувся другий тур президентських виборів, до якого увійшли Рафал Тшасковський, від “Громадянської платформи” та Кароль Навроцький – “Права і справедливості”.
Після закриття виборчих дільниць екзитполи заявляли про незначну перевагу чинного мера Варшави Тшасковського. Згідно з даними опитування Ipsos, він набирав 50,3% голосів, тоді як його опонент Навроцький – 49,7%.
Втім, вже ближче до опівночі ситуація змінилася: Навроцький вийшов уперед з результатом 51%, а підтримка Тшасковського опустилася до 49%.
Зранку ж, після підрахунку 100% бюлетенів, офіційні дані підтвердили перемогу Навроцького, який у підсумку здобув 50,89% голосів.
Кароль Навроцький – біографія
Навроцький з дитинства серйозно захоплювався спортом – займався футболом і боксом. Під час навчання на історичному факультеті університету підробляв охоронцем у готелі. Саме цей період його біографії став приводом для звинувачень з боку опонентів, які натякали на ймовірні зв’язки політика з кримінальним середовищем.
Перед другим туром виборів у ЗМІ з’явилася інформація про те, що нібито в період роботи охоронцем він також займався організацією послуг секс-працівниць для гостей готелю. Втім, політик ці закиди відкидає.
Нині 42-річний Навроцький очолює Інститут національної пам’яті Польщі. У своїх заявах щодо України він неодноразово дотримувався доволі жорсткої позиції: регулярно наголошував на темі Волинської трагедії, вважаючи визнання провини з боку Києва необхідною умовою для просування України до членства в НАТО та Європейському союзі.
Крім того, поставив підпис під декларацією Славоміра Менцена, в якій було зазначено, що Польща не повинна підтримувати інтеграцію України до Альянсу.
Квартирне питання
Окремо варто нагадати й про “квартирне питання”, яке також виявилось резонансним у його біографії. Під час передвиборчих дебатів він заявив, що володіє лише однією невеликою квартирою площею 27 квадратних метрів. Журналісти, своєю чергою, з’ясували, що до 2011-го ця квартира перебувала у комунальній власності, а проживав у ній літній хворий чоловік – Єжи Ж.
У 2011-му Навроцький від імені цього чоловіка оформив викуп квартири. За польським законодавством, мешканці комунального житла мають право придбати його за зниженою ціною, і в цьому випадку вона становила лише 10% від номінальної вартості.
Після оформлення права власності на квартиру Навроцький продовжував сплачувати комунальні послуги за Єжи, а також, імовірно, надавав йому фінансову підтримку. Через п’ять років, коли літній чоловік отримав право продати квартиру за ринковою ціною, Навроцький уклав з ним нотаріальний договір купівлі. Втім, залишається неясним, чи отримав 80-річний Єжи фактичну оплату за житло. Наразі відомо, що нині він не має власного помешкання й мешкає у комунальному будинку для літніх людей.
Упродовж передвиборчої кампанії Навроцький та його штаб кілька разів змінювали версію подій. В останніх заявах політик стверджував, що скандал навколо квартири було нібито спровоковано спецслужбами. Також стверджував, що планує передати нерухомість “благодійній організації”.
Чого очікувати Польщі
Як пише “Європейська правда”, питання про те, чи стане перемога Навроцького сигналом до краху уряду Дональда Туска та повернення до влади партії “Право і справедливість” – відкрите. Річ у тім, що Польща є парламентською республікою, і президент має обмежені повноваження. Зокрема, лідер країни не може самостійно розпустити Сейм чи ініціювати дострокові парламентські вибори.
Згідно з чинним законодавством, дострокові вибори можливі лише у двох випадках:
- якщо уряд втратить парламентську більшість і отримає вотум недовіри;
- якщо Сейм не ухвалить державний бюджет до встановленого терміну.
Наразі відомо, що Туск планує винести на розгляд Сейму питання вотуму довіри своєму уряду, щоб ймовірно продемонструвати наявність стабільної парламентської більшості. У разі успішного голосування – ймовірність дострокових виборів буде знята з порядку денного на найближчий час.
Втім, формального вотуму довіри все ж буде замало, а результати президентських перегонів стали “червоною карткою” для чинного уряду, який наразі опинився у складній ситуації. Зокрема підсумки голосування розпочали підготовку до наступних парламентських виборів.
Проблеми формування коаліції
Імовірність дострокових виборів у Польщі усе ще залишається невизначеною. Попри те, що чергове голосування за парламент має відбутися восени 2027 року, нинішня політична напруженість не виключає й іншого сценарію.
“ЄП” додає, що, ймовірно, новообраний президент активно використовуватиме своє право вето, блокуючи ключові ініціативи уряду Туска. Це ж може серйозно послабити позиції чинної коаліції й підвищити шанси партії “Право і справедливість” (“ПІС”) на реванш.
Втім, саме тут голову “ПІС” Ярослава Качинського може очікувати несподіванка. У низці питань, зокрема щодо України та обов’язкової вакцинації, Навроцький дотримується значно радикальніших поглядів, ніж партія. Сподівання, що Навроцький стане зручним і керованим президентом для партії “ПІС”, можуть виявитися надто наївними. Не виключено, що він обере зближення з іншою політсилою – “Конфедерацією”.
Водночас президент цілком може стати своєрідним містком між “ПіС” і “Конфедерацією”, що підвищує ймовірність формування спільної коаліції в наступному складі Сейму.
Ця перспектива виглядає тривожною з огляду на останні соціологічні опитування: якби дострокові парламентські вибори відбулися найближчим часом, до Сейму пройшли б – партія Туска, “Право і справедливість” та “Конфедерація”. У такому розкладі до вже антиукраїнського президента може додатися антиукраїнський прем’єр.
Навроцький і Україна
Судячи з передвиборчих заяв Навроцького, його обрання може позначитися не лише на двосторонніх відносинах між Варшавою та Києвом, а й ускладнити євроінтеграційні прагнення України. Ще одним бар’єром може стати й спротив новоспеченого президента щодо вступу України до НАТО.
За словами керівника аналітичного центру Res Publica Foundation у Варшаві Войцеха Пшибильського, у питанні прямої військової та оборонної підтримки України побоювання є перебільшеними. Навроцький навряд чи вдаватиметься до кроків, які суперечать інтересам Польщі, а відмова від підтримки Києва розглядалася б саме так. Новообраний президент вже заявив про повну підтримку у цьому напрямку, у зв’язку з чим змін у політиці Варшави щодо цього очікувати не варто.
На запитання DW про те, якими шляхами Навроцький може намагатися стримати вступ України до НАТО, Пшибильський відповів, що ймовірно, той спробує впливати через публічний дискурс. При цьому зауважив, що спроби пов’язати євроатлантичні прагнення Києва з Волинською трагедією є проявом не стратегічного, а емоційного підходу. Ці аргументи ще могли б бути частиною обговорення в контексті вступу України до ЄС, але аж ніяк не у питанні приєднання до Альянсу.
Водночас позитивним аспектом є те, що разом із новим лідером з’являються й нові можливості. Все залежатиме від того, як Київ зуміє побудувати перший контакт. Україна вже має досвід взаємодії з такими особистостями, як президент США Дональд Трамп, тож певна підготовленість до цього є.
Як відзначив Пшибильський, обрання Навроцького також відкриває простір для ініціатив в питанні політики пам’яті та історії. І якщо вдасться закласти основу для відвертого діалогу з самого початку, є шанс розв’язати складні теми, які за інших обставин могли б залишатися напруги ще довгий час.
Торгівля з Польщею
Втім, проблеми можуть виникнути й щодо нового формату торгівлі з Україною. Як пише “ЄП”, попри те, що переговори з ЄС належать до компетенції уряду – нова політична динаміка в Польщі вже тисне на Туска, у зв’язку з чим йому, можливо, доведеться поводитись більш критично щодо Києва. Насамперед у чутливих питаннях, як-от експорт аграрної продукції.
“ЄП” додає, що ще однією чутливою темою залишаються польсько-українські відносини у сфері історичної пам’яті. Навроцький будував політичну кар’єру на “антибандерівський” риториці, а подекуди – й відверто антиукраїнській. У зв’язку з цим, він навряд чи обійматиме стриманішу позицію під час очолювання посади.
Україні варто бути готовою до того, що новоспечений президент продовжить робити гучні заяви з цього приводу. Водночас не виключено, що Росія намагатиметься роздмухати ситуацію для дестабілізації.
Про ризик ускладнення відносин між країнами також попереджає колишній посол України в Польщі Андрій Дещиця. Він заявив, що радикальних змін одразу очікувати не варто, втім, співпраця з Польщею, ймовірно, стане жорсткішою через політичну орієнтацію президента: Навроцький представляє праву силу та має консервативні й націоналістичні погляди.
Філософ і громадський діяч Олексій Панич, своєю чергою, відзначає, що важко спрогнозувати, яким політиком стане Навроцький, оскільки під час виборчої кампанії він не запропонував чіткої програми, а лише апелював до гасел, які хотів почути його електорат.
