З початку повномасштабної війни США залишалися ключовим партнером України в питанні військової допомоги. Однак нещодавня напружена перепалка в Овальному кабінету призвела до тимчасового припинення підтримки. Попри те, що ця пауза не затягнулася надовго, вона поставила важливе питання: чи зможе Україна ефективно протистояти ворогу без американської допомоги?
Про те, чи здатна Україна воювати без підтримки Вашингтона – в матеріалі Politnews.
Можливості українського ОПК
У 2024 році підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК) випустили продукцію на суму 9 мільярдів доларів. Водночас за словами міністра з питань стратегічних галузей промисловості Германа Сметаніна, реальний потенціал є вдвічі вищим.
В нещодавньому інтерв’ю Пірсу Моргану президент Володимир Зеленський зазначав, що приблизно 40% озброєння, яке використовується на фронті, вже виготовляється в Україні. Решта надходить від європейських та американських партнерів. Йдеться не про повну впевненість у ситуації, але це означає, що Сили оборони не залишаться без озброєння.
Окрім внутрішнього виробництва, Київ сьогодні також зосереджує зусилля на отриманні допомоги від країн Європейського Союзу, аби поступово замінити значну частину американського озброєння.
Однак підтримка союзників залишається критично важливою для обороноздатності нашої країни. Зеленський зауважував, що у разі скорочення допомоги США ситуація на фронті може суттєво ускладнитися, оскільки внесок Вашингтона у безпеку України нині становить близько 30%.
Ризики припинення обміну розвіданими
Засобом тиску на Україну стала й тимчасова зупинка обміну розвідувальними даними.
Секретар оборонного комітету Верховної Ради підкреслював, що розвідувальні дані відіграють ключову роль для України. Чим далі від кордонів країни необхідно отримувати інформацію, тим важливішою стає підтримка союзників.
За його словами, йдеться не лише про агентурну розвідку, а й про технічні та космічні методи збору інформації. Відсутність такої підтримки суттєво ускладнить ситуацію. Костенко також наголосив, що за останні роки Штати значно поглибили співпрацю з українськими спецслужбами та Збройними Силами України, і від цієї взаємодії залежить багато аспектів обороноздатності країни.
У сфері тактичної розвідки Україна здатна покривати певні напрямки самостійно, використовуючи власні технічні засоби, зокрема безпілотні літальні апарати (БпЛА). Це дозволяє отримувати дані в межах приблизно 100 кілометрів.
Водночас, є аспекти, які неможливо забезпечити без допомоги союзників, зокрема коли йдеться про супутникове спостереження. В цьому випадку розвідка вимагає технологічних можливостей партнерів, і ця співпраця має велике значення, особливо в питанні завдання ударів по об’єктах противника.
Також завдяки розвідці Україна отримує дані про зльоти російської стратегічної авіації, що дозволяє заздалегідь готуватися до відбиття ударів та оперативно попереджати цивільне населення про можливу небезпеку.
Голова громадської організації “Центр радіотехнологій” Сергій Бескрестнов говорив, що у разі обмеженого доступу до супутникових розвідданих Україні доведеться активніше використовувати засоби радіоперехоплення. За його словами, українські фахівці й раніше відстежували радіообмін стратегічної авіації РФ.
У тому ж числі, як розповів Бескрестнов, обмін розвідданими передбачав й цілевказання для реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) HIMARS. Це не означало б повну втрату боєздатності установок, хоча без підтримки Штатів виконувати завдання стало б значно складніше. За відповідного сценарію, Силам оборони довелось би самостійно виявляти цілі та коригувати удари.
Костенко зауважив, що Україна й надалі б була здатна бити по дальніх аеродромах Росії. Втім, без підтримки союзників буде неможливо оперативно отримувати інформацію про те, чи перебувають на цих аеродромах літак.
Ризики припинення військової допомоги
Неназваний український високопосадовець, який займається питаннями оборонної сфери, у коментарі BBC зазначив, що Україна досі залишається критично залежною від Штатів у питанні протиповітряної оборони (ППО), зокрема й щодо постачання ракет.
Особливу роль відіграє зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) Patriot, який здатний перехоплювати балістичні та аеробалістичні цілі. Україна працює над створенням альтернативи, проте у світі лише близько п’яти країн мають власне виробництво подібних систем, що значно ускладнює заміну американського озброєння.
Ще однією сферою залежності Києва від ВПК США є реактивні системи залпового вогню, зокрема HIMARS, а також боєприпаси до них. У 2022-му вони продемонстрували значну ефективність на полі бою. Хоча згодом, їхній вплив частково знизився через активне застосування росіянами засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Керовані ракети GMLRS, що використовуються HIMARS, виготовляються виключно у Штатах на виробничих потужностях компанії Lockheed Martin. Нарощування їхнього виробництва є складним процесом, оскільки вони містять велику кількість високотехнологічних компонентів.
До того ж висока результативність HIMARS в Україні спричинила значне зростання попиту на ці системи у світі, що створило додаткову конкуренцію для Києва.
Проте загроза припинення підтримки торкнеться не лише HIMARS. Наприклад, винищувачі F-16, які надходять від європейських союзників і використовуються для знищення російських крилатих ракет, також застосовують американські боєприпаси.
Зокрема високою є потреба й у зенітних ракетах. По-перше, вони відіграють ключову роль у захисті критичної інфраструктури від ракетних ударів. По-друге, їх витрати є значними, оскільки для гарантованого ураження однієї крилатої ракети зазвичай випускається щонайменше дві зенітні.
Також критично важливу роль раніше відігравали й американські боєприпаси. Проте з 2022 року коаліція партнерів завдяки “Рамштайну”, значно розширила їхнє виробництво. Це дозволило Києву отримати альтернативні джерела постачання.
У коментарі Wall Street Journal старший аналітик українського благодійного фонду “Повернись живим” Микола Бєлесков зазначив, що без американської підтримки Україна може протриматися приблизно пів року або рік, щоб дати Європі додатковий час для нарощування виробництва боєприпасів. Водночас відповідний сценарій призведе до втрат, зокрема й територіальних.
Експерт Шведського оборонного університету Оскар Йонссон, своєю чергою, підкреслив, що, хоча Європа теоретично здатна досягти рівня витрат США, вона не має можливості забезпечити всю необхідну номенклатуру озброєння. У деяких критичних питаннях, зокрема щодо ракет для ППО, швидко виникне дефіцит.
Ризики відключення Starlink
Як повідомляло Reuters наприкінці лютого, Вашингтон розглядав можливість обмеження доступу України до супутникового зв’язку Starlink у разі, якщо Київ не погодиться на його умови щодо угоди з видобутку корисних копалин. Ілон Маск спростував цю інформацію, проте партнерство з ним й раніше не відзначалося стабільністю. Яскравим прикладом цього стало відключення мережі під час атаки українських морських дронів на російські кораблі в Севастопольській бухті.
Керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко вважає загрозу відключення Starlink перебільшеною. Він наголошує, що панікувати через такі повідомлення не варто, оскільки на фронті використовуються й інші засоби зв’язку.
Фахівець у сфері зв’язку та радіоелектронної боротьби Сергій “Флеш” Бескрестнов також зазначає, що повне відключення мережі малоймовірне. Втім, Сили оборони готові й до такого розвитку подій. Він зазначив, що від самого початку було очевидно, наскільки ненадійним є партнер, у зв’язку з чим покладатись на нього було помилкою. Через це в Україні триває розбудова власної системи зв’язку, яка забезпечить альтернативні канали комунікації на випадок припинення роботи супутникового інтернету Starlink.
Військові фахівці та експерти, з якими спілкувалась “Економічна правда”, також вважають, що відключення Starlink не спричинить критичних наслідків, хоча й створить суттєві труднощі. За словами представника громадської організації “Аеророзвідка” Ярослава Гончара, у такій ситуації технологічний рівень фактично повернеться до початку використання терміналів. Найбільш відчутним це буде для роботи розвідувальних підрозділів, а також вплине на швидкість виявлення і знищення цілей противника.